В огляді на підставі даних літератури та власних досліджень охарактеризовано біохімічні процеси, які спричинюють естрогенні гормони в органах, не пов'язаних безпосередньо з розмноженням. За останнє десятиліття встановлено важливість цих сполук у регуляції фундаментальних біологічних процесів. Біохімічні механізми реалізації ефектів естрогенів можна розглядати як можливі ланки патогенезу низки захворювань та як мішені для їх терапії.

В огляді проаналізовано й узагальнено результати протеомних досліджень бобово-ризобіального симбіозу (БРС). Обговорено методичні складнощі, пов'язані з виділенням протеїнових екстрактів симбіотичних структур, та шляхи їх подолання. Висвітлено основні зміни процесів біосинтезу протеїнів за формування та функціонування симбіотичних утворень. Певну увагу приділено значенню протеомних досліджень рослинно-мікробних утворень, ролі макромолекул протеїнів у формуванні адаптаційних стратегій за несприятливих умов навколишнього середовища. Проаналізовано стратегічні та концептуальні перспективи протеоміки БРС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.822.2-64

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему схожості та відмінностей між натуральними антитілами (НАт) і поліреактивними імуноглобулінами (ПРІГ), які здатні перехресно взаємодіяти з деякими неспорідненими антигенами. Аналіз механізмів неспецифічної взаємодії з антигенами ПРІГ і НАт свідчить про те, що між цими субстанціями є суттєві відмінності, які надають можливість класифікувати ці субстанції як різні типи імуноглобулінових молекул. До основних відмінностей між ПРІГ і НАт можна віднести як механізми зв'язування вказаних імуноглобулінових молекул з антигенами, так і афінність цього зв'язування, а також зовсім відмінний вплив деяких низькомолекулярних речовин на ефективність їх взаємодії з антигенами. На підставі одержаних даних можна припустити, що оскільки ПРІГ і НАт принципово відрізняються за властивостями, то вони, мабуть, виконують не тільки схожі, а й відмінні функції імунної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.322.6 + Е60*736.322

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.322.6*715.3 + Е60*736.322

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-52

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що показники окисного стресу є визнаними молекулярними маркерами та прогностичними критеріями злоякісного переродження тканини, проте їх виявлення залежать від типу пухлин і стадій їх розвитку. Мета дослідження - з'ясувати взаємозв'язок між характеристиками системи окисного стресу, у тому числі й метал-асоційованими, та проявами цитотоксичності в онкотрансформованій тканині яйників людини. Вперше встановлено вищий рівень Mn-супероксиддисмутазної активності цитозолю (на 630 %) і протеїну металотіонеїну (МТ, на 100 %) у трансформованій тканині у порівнянні з неураженою тканиною яйників. У пухлинній тканині є значно вищим рівень утворення оксирадикалів (на 332 %), нижчою активність каталази (на 49 %) і нижчим вміст відновленого глутатіону (на 46 %) і його редокс індексу (0,84 проти 0,89 у контролі). За відносно стабільного вмісту цинку, купруму та кадмію у складі МТ, вміст цинку та, особливо, купруму у недепонованій формі є істотно нижчим у трансформованій тканині, а вміст кадмію вищим. Дискримінантний аналіз всіх досліджуваних показників виявив, що підвищений вміст продуктів окисного ураження протеїнів, ліпідів, фрагментованої ДНК та активність катепсину Д, особливо його вільної форми (вище на 235 %) належить до головних характеристичних ознак онкотрансформованої тканини яйників.

Відомо, що доброякісні утворення молочної залози характеризуються відносно низьким рівнем ангіогенезу. Активація ангіогенезу за гіперпроліферативних захворювань молочної залози (МЗ) може бути пов'язана з подальшим розвитком патології та підвищеним ризиком злоякісної трансформації. Однак молекулярні механізми, що лежать в основі регуляції ангіогенезу в доброякісних новоутвореннях МЗ, залишаються недостатньо вивченими. Мета роботи - визначити вміст плазміногену та його протеолітичних фрагментів (ангіостатинів) у тканинах МЗ за мастопатії та кістозної хвороби, а також у доброякісних новоутвореннях (фіброаденомах). Детекцію плазміногену та ангіостатинів проведено за допомогою імуноблотингу з подальшим кількісним денситометричним аналізом. Показано, що рівень плазміногену в тканинах МЗ за мастопатії, кісти та непроліферуючої форми фіброаденоми у 4,7, 3,7 і 3,5 разу відповідно перевищує цей показник у нормальних тканинах (контроль). Вміст протеолітичного фрагмента плазміногену з молекулярною масою 50 кДа (ангіостатину) в цих доброякісних утвореннях виявився відповідно у 6,7, 4,0 і 3,7 разу вищим за контрольний рівень. Зростання концентрації ангіостатину може відбуватися внаслідок розщеплення плазміногену тканинною матричною металопротеїназою-9, активну форму якої виявлено за допомогою методу желатинової зимографії за фіброзно-кістозної хвороби та кісти. Натомість, у тканинах проліферативної форми фіброаденоми рівень плазміногену та ангіостатину виявився відповідно у 3,8 і 5,3 разу нижчим у порівнянні з непрогресуючою неоплазією. Наведені результати надають можливість припустити, що ангіостатини як потужні інгібітори ангіогенезу та протизапальні агенти можуть відігравати важливу роль у патогенезі дисплазій МЗ. Подальші дослідження необхідні для оцінки діагностичного та клінічного значення цих протеїнів для прогнозування та терапії доброякісних захворювань МЗ.

Зазначено, що імунорегуляторна роль оксиду азоту (NO) в розвитку набутих імунних відповідей, асоційованих із алергічними захворюваннями, є дуже важливою. Досліджено взаємні зміни імунологічних параметрів, які характеризують захворювання, та зміну рівня NO в клітинах бронхоальвеолярного лаважу (BAL) за гострої моделі бронхіальної астми мурчаків із множинними провокаціями алергену. Розвиток Th2-опосередкованої астми мурчаків супроводжувався зростанням рівня алергічних маркерів: овальбумін (OVA)-специфічного IgG та IL-4. Показано, що інфільтрат клітин дихальних шляхів доповнює синтез NO в респіраторному тракті під час алергічного запалення. Рівень генерації внутрішньоклітинного NO істотно корелював зі значеннями алергенспецифічного IgG у плазмі крові за OVA-індукованої астми. Наведені дані свідчать, що підвищений рівень внутрішньоклітинного NO в BAL може відображати в цілому нітрозативний стрес дихальних шляхів у разі загострення алергічної астми.

Зазначено, що хлорпірифос - високотоксична, фосфорорганічна сполука, яка широко використовується в багатьох інсектицидах. Разом з антихолінестеразною дією, вплив хлорпірифосу на організм може реалізовуватись за допомогою інших біохімічних механізмів, у тому числі через порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу та індукування вільнорадикального оксидативного стресу. Особливості виникнення та перебігу цих явищ до кінця не з'ясовано. Мета роботи - дослідити вплив хлорпірифосу на основні параметри глутатіонової системи антиоксидантного захисту та процеси пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів у часовій динаміці (впродовж однієї години) одразу після введення хлорпірифосу дослідним тваринам. Встановлено, що одноразове введення щурам хлорпірифосу в дозі 50 мг/кг спричиняло, поряд з лінійним зниженням бутирилхолінестеразної активності, зростання активності глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази, а також змінювало рівень відновленого глутатіону, ТБК-активних продуктів і гідропероксидів ліпідів. Найвагоміші зміни досліджуваних показників мали місце на 15- і 30-й хвилинах після введення хлорпірифосу в організм.

Зазначено, що конформаційні зміни протеїнів відіграють важливу роль в їх біологічному функціонуванні, зокрема взаємодіях типу "ліганд-протеїн" і "протеїн-протеїн". Мета роботи - вивчення конформаційної рухливості найбільш репрезентативних доменів SH2. Виявлено, що кишеня зв'язування домену SH2 включає як гнучкі, так і негнучкі ділянки: найбільш негнучкою є центральна частина, а гнучкими - pTyr-зв'язувальна та гідрофобна частини. Результати комп'ютерного аналізу демонструють нові конформаційні властивості доменів SH2, які сприятимуть майбутній розробці лікарських засобів.

Зазначено, що словосполучення "вільні радикали" та "активні форми кисню" (АФК) часто використовуються як взаємозамінні, хоча це не завжди вірно. Стисло описано ці форми кисню. Протягом перших двох-трьох десятиліть після відкриття АФК у біологічних системах (1950 - 1970 рр.) їх розглядали тільки як пошкоджувальні агенти, але пізніше описано їх захисну роль і регуляцію експресії певних генів. Фізіологічний стан, за якого стаціонарний рівень АФК є підвищеним, разом із деякими фізіологічними ефектами, одержав назву оксидативного стресу (ОС). Описано гомеостаз АФК і наведено кілька систем класифікації ОС. Останні базуються на принципах динаміки та інтенсивності. Так, часова класифікація описує гострий і хронічний стреси, а класифікація за інтенсивністю включає базальний ОС, легкий ОС, сильний ОС, і, нарешті, дуже сильний ОС. Подальші дослідження в цій галузі будуть спрямовані на розробку комплексної класифікації ОС, точне визначення клітинних мішеней дії АФК, визначення внутрішньоклітинного просторового і часового розподілів АФК і наслідків їх дії, розшифровку молекулярних механізмів, які відповідають за клітинну відповідь на дію АФК, а також їх участь у нормальних клітинних функціях, тобто клітинному гомеостазі та його регуляції.

В обзоре приведены новейшие представления о роли митохондрий в обеспечении жизнеспособности злокачественных клеток. Рассмотрены вопросы о митохондриальном контроле окислительно-восстановительного гомеостаза клеток, сайтах продуцирования митохондриальных активных форм кислорода (АФК) во внутренней мембране митохондрий и системах антиоксидантной защиты. Проанализированы особенности структурно-функциональной реорганизации митохондрий в клетках злокачественных новообразований, механизмы перепрограммирования энергетического метаболизма, усиления генерации АФК, адаптации к условиям гипоксии и метаболического стресса. На основании данных литературы и проведенных исследований на перевиваемых опухолях сделан вывод, что цитотоксическое действие митокана дихлорацетата натрия (ДХАН) - ингибитора киназы пируватдегирогеназы - зависит от биологических свойств опухолей и глубины структурно-функциональной реорганизации митохондрий. ДХАН эффективно тормозит рост перевиваемой саркомы 37, однако не влияет на рост и метастазирование карциномы легкого Льюис.

Пригнічення IRE1 (залежного від інозитолу ензиму-1), основного сигнального шляху стресу ендоплазматичного ретикулума, істотно знижує рівень проліферації клітин і ріст гліоми. Вивчено експресію генів, що мають відношення до TNFalpha, і ефект дефіциту глюкози на експресію цих генів у клітинах гліоми лінії U87, що експресують домінант-негативну IRE1, дефективну як за активністю кінази, так і ендорибонуклеази (dn-IRE1) з надією прояснити їх внесок у опосередкований IRE1 ріст гліоми. Встановлено, що за умов дефіциту глюкози спостерігається зниження експресії генів TNFRSF11B, TNFRSF1A, TNFRSF10D/TRAILR4 і LITAF і посилення гена - TNFRSF10B/TRAILR2/DR5 на рівні мРНК у контрольних клітинах гліоми. Водночас, експресія генів TNFRSF21/DR6, TNFAIP1, TNFAIP3, TRADD і CD70/TNFSF7 у контрольних клітинах гліоми виявилася резистентною до умов дефіциту глюкози, але пригнічення IRE1 модифікувало ефект дефіциту глюкози на експресію генів LITAF, TNFRSF21, TNFRSF11B і TRADD та індукувало чутливість експресії генів TNFRSF10B, TNFRSF1A та CD70 до умов дефіциту глюкози. Показано, що експресія всіх досліджених генів у клітинах гліоми змінювалась за пригнічення IRE1, за виключенням гена TNFRSF1A (за порівняння з контрольними клітинами гліоми). Більше того, зміни в експресії генів TNFRSF1A, TNFRSF10D/TRAILR4 і LITAF, що індукуються за умов дефіциту глюкози, мали протилежну спрямованість до тих, що спостерігаються за пригнічення IRE1. Результати продемонстрували, що рівень експресії генів протеїнів, що індукуються TNFalpha, та суперродини рецепторів TNF, які мають відношення до смерті клітин і їх проліферації, регулюються IRE1, ефектором стресу ендоплазматичного ретикулума, а також геноспецифічно залежать від дефіциту глюкози. Таким чином, пригнічення активності кінази та ендорибонуклеази IRE1 корелює зі зниженням росту пухлини і дерегуляцією експресії генів протеїнів, що індукуються TNFakpha та суперродиною рецепторів TNF специфічно до кожного із генів.

Вивчено регуляцію гіпоксією експресії різних генів протеїнів, що зв'язуються з подібними до інсуліну факторами росту, у клітинах гліоми лінії U87 у зв'язку з пригніченням IRE1 (залежного від інозитолу ензиму 1) - центрального медіатора стресу ендоплазматичного ретикулума, який контролює проліферацію клітин і ріст гліоми. Встановлено, що за гіпоксії спостерігається посилення експресії генів IGFBP6, IGFBP7, IGFBP10/CYR61, WISP1 і WISP2 і зниження гена - IGFBP9/NOV на рівні мРНК у контрольних клітинах гліоми, причому вираженіші зміни виявлено для генів IGFBP10/CYR61 і WISP2. Водночас, пригнічення IRE1 модифікує ефект гіпоксії на експресію всіх досліджених генів: ліквідує чутливість до гіпоксії експресії генів IGFBP7 і IGFBP9/NOV, знижує ефект гіпоксії на IGFBP6, IGFBP10/CYR61 та WISP2 і злегка посилює регуляцію гіпоксією експресію гена WISP1 у клітинах гліоми. Показано, що експресія всіх досліджених генів у клітинах гліоми регулюється сигнальним ензимом IRE1 за умов нормоксії, оскільки пригнічення IRE1 істотно посилює експресію генів IGFBP7, IGFBP10/CYR61, WISP1 і WISP2 і знижує експресію генів IGFBP6 і IGFBP9/NOV у порівнянні з контрольними клітинами гліоми. Результати продемонстрували, що гіпоксія сприяє росту пухлин, порушує експресію всіх досліджених генів груп IGFBP і WISP і що пригнічення IRE1 переважно знімає чи знижує регуляцію гіпоксією експресії цих генів і, таким чином, можливо, робить внесок у зниження росту гліоми. Більше того, пригнічення IRE1, що корелює зі зниженням інтенсивності проліферації клітин і росту гліоми, знижує експресію про-проліферативних генів IGFBP6 і IGFBP9/NOV, підтверджуючи той факт, що стрес ендоплазматичного ретикулума є необхідним компонентом росту злоякісних пухлин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.822.2-64

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.322.6 + Е60*736.322

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ